preloader
  • Ваш кошик порожній

Subtotal:
₴0.00

About Us

Uf.Bee is the first company in Ukraine manufacturing reusable beeswax food wraps, environmentally friendly alternative to cling film and the best storing solution for keeping your food fresh for longer. Since late 2018, our mission has been to make the age of Mars colonization plastic free here, on Earth, and as of 2022 — make Ukraine free of russians!

About Us
Zero Waste помер?
Zero Waste 11 20, 2023

Подивившись як екобренди, які мали б тиждень на передодні "чорної п'ятниці" провести в інформуванні про свідоме споживання, оголошують розпродажі і дарування абичого і купу всього до кожної покупки, “бо ж чорна п’ятниця”, ми зрозуміли, що ще 4-5 років тому таке в просторі українського екоінстаграму було б неможливим. Тому що zero waste спільнота була дуже гучна, нам навіть прилітало за те, що ми у відео, де мили вощанки, "дуже довго не закривали кран”. Тоді можна було зробити хіба що "білий (чи зелений) понеділок" і то дууууже обережно, а зараз все дуже змінилось.


Тут ми згадали відео від одного з улюблених каналів Future Proof “Зліт та занепад zero waste” (лінк буде у першому коментарі), яке по-суті константувало смерть zero waste-у в Америці. Там каталізатором стала відмова Китаю приймати американські відходи у 2019 році, якраз це відкрило очі спільноті екоактивістів, що їхній ресайклінг, який мав врятувати світ, був просто переправлянням відходів через океан. Відтоді, популярність руху пішла на спад, однак zero waste таки зробив внесок у покращення рівня свідомості населення США щодо клімату і проблем довкілля.

Український досвід інший і наше спостереження, що український нуль відходів був набагато успішнішим, а його фініш його канонічної фази дійсно став стартом багатьох крутих ініціатив і вже нормалізованих звичок.

В Україні на 18-19 роки припав пік популярності zero waste, який почав йти на спад головним чином через те, що канонічний zero waste – це справді складно, особливо в умовах патологічної відстутності інфраструктури хоча б для сортування у нас в державі. А коли до тиску вести правильне zero waste життя додається чинник пандемії, а далі війни — те, чи дуже ви zero waste чи ні, стає трохи менш важливим. 

Водночас, оскільки наша бульбашка (тобто, українське суспільство) значно менша, і голоси прихильників zero waste (один з них пише цей текст) лунали в ній гучніше, наші успіхи також помітніші. Це саме ми домоглись прийняття Закону № 1489-IX (про заборону пакетів), купувати у свою торбинку це вже не звичка диваків, за каву у свою чашку дають знижку,  наші вощанки продаються у Сільпо, переробка доступна набагато ширшому колу споживачів, а у магазинів екотоварів аудиторія вже давно перевищила кількість людей, чиє сміття вміщається у банку. Що вже говорити про те, що люди, які починали з пропагування звички брати свої торбинки на шопінг, зараз очолюють впливові громадські організації, беруть участь у формуванні екологічного законодавства, працюють у сфері корпоративної відповідальності і консультують великий бізнес щодо більш дружніх до довкілля практик.

Для нас закінчення доби канонічного zero waste-у — це гарна новина! Бо з першого дня нашого існування ми не погоджувались з тим, що вощанки мають існувати ексклюзивно для якоїсь групи, правильне і безпечне зберігання продуктів — це для всіх, хто ці продукти має :) Час це підтверджує, а от “чорної п’ятниці” у нас таки не буде — ми незмінно за свідоме споживання!